Моя малесенька надія,
Моя жива, щира душа.
Моя ти віра, що зоріє,
Моя розрада вікова.
Я кожен день з тобою поруч,
Я кожен подих бережу.
Лише з тобою я зростаю,
Лише для тебе я живу.
Можливо, мало я ще знаю,
Можливо, мало говорю,
Свою любов у серці таю,
Але в душі тобой горю.
Мабуть, не знаю, як сказати,
Як показати почуття…
Хоча, можливо, і не треба
Ти душу бачиш і сама.
За скільки літ ти натерпілась,
Багато витерпіла зла,
Здобути волю ти хотіла,
Хотіла ти усім добра.
Дивилась тихо зі сльозами,
Як діти гинуть від війни..
І мовчки тихо лиш чекала,
Коли ж вже зникне вир біди.
І віра, що хтось схаменеться,
Побаче, що земля – жива,
Ця думка гріла тобі серце –
Давала силу для биття.
Адже навколо все для тебе,
Усе навколо, то є ти.
Моя малесенька країно,
Ми ще дійдемо до мети.
18.01.2016, © Анна Силка
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
