Моя малесенька надія, Моя жива, щира душа. Моя ти віра, що зоріє, Моя розрада вікова. Я кожен день з тобою поруч, Я кожен подих бережу. Лише з тобою я зростаю, Лише для тебе я живу. Можливо, мало я ще знаю, Можливо, мало говорю, Свою любов у серці таю, Але в […]
Daily Archives: 10.11.2018
8 posts
Заходив дощ до мене вранці. Тихенько краплі опускав. Приніс привіт з рідного краю – І раптом, маревом розстав. 20.09.2016, © Анна Силка
Гори вкрили хмари, Вітер ввись піднявсь – Якось так раптово Літній дощ почавсь. 27.06.2017, © Анна Силка
Закриваю я очі і бачу: Милі оку ріднії степи, Де дитинство пройшло босоноге Тихий двір, де із братом зросли. Синє небо тоді посміхалось, Колосились грайливо жита, Ми з тобою тоді ще не знали Батьківщини безмежні края. Уявляли лише ми стежину, Що манила все нас вдалечінь, Наша рідна, мрійлива країна Була […]
Уже чотири роки разом ви живете, Розділяєте і радість, і журбу: Дві частинки всесвіту далекі, Які давно вже склалися в одну. Одне для одного ви цілим стали, Одне для одного – великий світ, І колись зимою пострічавшись, Долі воєдино влітку заплелись. Ви, ніби різні, і водночас ціле. Одна частинка серця, […]
Задыхаясь, я все ищу свой вечный путь. Ночь сойдет с ума – где ты теперь, мой лучший друг? Убегая вдаль – оттолкаю всех вокруг, Вся моя беда – не пойму я жизни суть. ©Анна Силка, 09.12.2017
Я поэтом не стану с тобой никогда, Всех муз распугала криком: – Сделай чай, закипела давно вода! После этого рифму хоть выкуй. После лязга дневных передряг, В тишине хочу ритм услышать, – За сметаной, сходишь в продмаг? После слов таких едет крыша. В кресло сядешь, услышишь зов, Написать пару строк […]
Мій Ангеле, важка я підопічна. За що, повідай, вибрав ти мене? Все тлінно, все в житті мине. І знов виходжу я на полосу зустрічну. Мій Ангеле, у тебе сто облич. Леліяв ти мене ніжністю мами. Пробуджував любов її устами. Душа матусі проростала в кожну річ. Згадаймо, Ангеле, коли безмірне зло […]