Для голосування необхідно авторизуватись

Про Чайківську відьму і німців

“І виросла на могилі осика заклята. Отам відьма похована. Хрестіться, дівчата”Т. Г. Шевченко “Відьма”

Моя прапрабабуся Якилина була знахаркою. Знала вона трави, лікувала багатьох, часто її на допомогу кликали й монахи Києво-Печерської лаври. Дідусь розповідав що в селі її назилвали” Белая Колдунья”.. Та вона не єдина була в нашому роду.. Була ще одна родичка. Нелюдима. Недобра. Жила вона на краю села. Люди її сторонилися, тварини побоювалися. Навіть кота у неї не було. Хоча… Іноді..

Як місяць на небі був повний. Бачили селяни, які пізно поверталися додому, величезного, чорного кота біля бабиної хати. Так і жили. Хто бабці не сподобається з тим нещастя. Чи то худоба гине, чи то людина хворіє… Ніхто її не зачіпав. Всі боялися відьму.

І ось під час війни прийшли в село німці. Походили по хатах. Влада змінилася. Зайшли вони і до бабці. Ох як не сподобалося їй та неповага з якою вони до неї прийшли, ох і не сподобалося… З тих пір у того патруля нещастя, за нещастям. Прямо спасу ніякого..Та знайшлися добрі люди. Хтось з місцевих розповів, що та баба, до якої вони заходили, справжня відьма. Видно чи то командир був забобоний, чи то вирішили показати народу в селі, хто головний, але відправили до бабці декілька фашистів на страту.

А за день до того помітили селяни що робота кипить на відьминому подвір”ї . Порпається стара по господарству аж гай шумить. Наче в далеку дорогу збирається. І те розклала, і те позбирала, і навіть сусідам деякі речі пороздавала. Дивно було людям і лячно. Дивно бо і слова не скаже і не привітається, а тут така доброта.

А лячно було речі брати, але хто ж їй відмовить, відьмі то. А потім закрилася бабця в хаті і все.. Настала тиша. На наступний день прийшов той патруль.. На подвір’я зайти можуть, а в хату ні. І стукали, і двері ламали і в вікна, а ніяк… Не пройти їм до хати.  Хлипкі на вигляд двері і вікна навіть ліниво здригаються від ударів зробєю та навіть не думають ламатися. А відступати теж перед селом ніяк..Справжні арійці не справилися з якоюсь селянкою.

Вирішили в вогні стару згубити. Облили трохи пальним стріху і підпалили. Як тільки вогонь почав ширитися.. Із комину вискочив величезний, чорний котяра, блиснув очима на всіх, цибнув зі стріхи і пропав…А на пепелищі хати, жодних ознак тіла бабці не знайшли, жодної кісточки.

Та з тих пір почали тварину бачити частіше. … Шепотіли люди що то і є відьма. Що не згоріла у вогні, а обернулася… Та такою й залишилася назавжди. Тільки іноді  приходила на згарище власність свою пильнувати. І коли пізними вечорами, як місяць повний, зустрічали селяни величезного, чорного кота з зеленими очима, то того чекали нещастя…

Розповідав  мені дідусь навіть ім”я тієї жінкі, та я була маленька й не запамятала..

2

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

AnnaMoz

18
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 14-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 14.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій