Що таке те кохання

Для усенького людства?

Для одної людини?

Неземний вид мистецтва,

Чи гріховна полуда ?

На віки? Чи на днину?..

Хтось кохає за вроду,

Хтось кохає за силу,

Хтось кохає за розум,

Хтось за пристрасть єдину.

Хтось за слово чарівне,

Хтось за волю і діло,

Хтось за серденько вірне,

Хтось за гарне тіло…

Хтось за владу і гроші,

Хтось за дні і за ночі…

Я ж закохана в душу,

Я закохана в очі.

 

Очі… Мудрі мов в старця ,

Чисті, мов у дитини.

Очі повні любові.

Не простої людини, –

Очі ангельські, світлі,

І спокійні і сильні.

Очі владні й могутні,

Безпристрастні та вільні.

Голосніші за слово

І тихіші за спокій.

Велич всього святого,

В них – пориви високі…

Очі чисті-пречисті,

Ні гріхів, а ні страхів.

Не палкі, не тернисті,

Очі чистого птаха.

 

Небо втілилось в очі,

Височінь! .. Ой, висока!

І в містили ті очі

Віддзеркалення Бога.

І весь всесвіт в очах тих…

І безодня печалі,

Тихий сум, несказанних

Дум, що  ллються ночами.

У очах отих вічність

Нескінченна, як небо…

Очі, очі… Вже більше

Геть нічого не треба,

Лиш дивитися в очі,

Говорити очима…

Пройдуть дні, пройдуть ночі,

І роки за плечима,

Й проростуть в моїм серці

Його думи пророчі.

Я закохана в душу,

Я закохана в очі…