Час вислизає й бажання наші густішають,
Росту чи старію, заповнюю ще одну нішу.
І прошу у Бога забрати усе, крім щастя –
Боюся, ще трошки, і стану для нього пропащою.
Щасливий той батько, з ким діти завжди одностайні.
Щасливим пророком є той, чиє слово останнє.
Щасливим коханцем – той, з ким зустрінуть вічність.
Я стану для тебе щасливою –
Лиш поклич.
Стану щасливою вжившись з твоїми шрамами.
Твоїми дітьми, книжками, всіма Адамами,
Релігіями, турботами, сном і Євами.
І демонами, бо знаю, що в тебе є вони.
І навіть якщо ми з тобою будем вигнанці –
Я хочу вплітати в долоню холодні пальці,
Я хочу тобі не суміжною стати – суцільною.
Я хочу щоб наша вічність текла повільно.
Щасливі усі. Божевільні – у божевільні.
Хто ніколи не знав любові – щасливий, бо вільний,
І приносить Всевишньому в дар свічки і олію –
Я ж добровільно любити, Боже, волію.
Волію назавжди стертися в ній і зникнути –
Як в комусь довго тонути – то можна звикнути.
Щасливі усі, хто не відав справжнього болю.
Бог забирає у мене усе
Крім любові.
Автор публікації
2 коментарі “Щастя”
Поетично, щиро, надзвичайно образно, оригінальний сюжет, є душа людини, яка кохає і страждає одночасно. Вражений
гарно