Розп’ята на хресті душа,
Розхрестана десь вітром в полі,
Замерзла на щоці сльоза
І розум в серця у неволі…
Розп’яті думка, тіло, подих…
Скалічені обидві кисті рук.
Лиш відчувається ледь трішки теплий дотик
І ледве чути серця стук…
Та чути ще… Іще живе,
Іще не розіп’яли крихту серця,
Ще вітер не дібравсь й не понесЕ
Кудись у прірву…. чи мені здається?..
Чи може і воно розп’яте долею,
Розп’яте як душа, і розум й тіло?
Чи може і воно обвінчане з неволею,
А так летіти….так летіти воно хотіло?!..
Розп’ята на хресті душа
І серце розіп’яли люди…
Невинні ми-таке життя:
Хтось з вітром в небо, а хтось в пути…
Анничка Хемій
Автор публікації
Я душу виллю.....в рядки поезії перетворюсь(Анничка Хемій)
Достижение получено 22.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
