Для голосування необхідно авторизуватись

Вільна…

Я нікому нічого уже невинна,
Давно сплатила свої борги.
Засоромлена часом людська повинність
Веде за собою в чужі світи…

Мала честь бути з вами, коли було важко…
Тримати за руку чи вести по житті…
Лікувати незгоєні ваші рани…
Рятувати й ховати од самоти.

Я втішалась із вами, мов маленька дитина,
Коли вам вдавалось мети досягти.
І плелась, і мережилась десь павутина.
Так хотілось у всьому допомогти.

Час війнув – і ви стали занадто дорослі…
І з’явилась в очах та жорстка дивина…
Коли бачиш дитину, а в серці пророслі
Не любові слова, а слова «я та й я».

Сталось так, як напевно і мало бути…
Час розклав по своїх місцях…
В котрий раз кажу собі, щоб не забути…
«Все що було – розвій по вітрах».

Було добре? Чудово? Іди знову далі.
Прикро було – забудь, це відрізок часу.
Скориставшись тобою, вчепили медалі,
«Ех, нічого, то досвід, і це я знесу!»

Розквітають сторінки словами-віршами,
У щоденнику повно всіляких барв.
Зустрічають сьогодні тебе маршами.
Ну, а завтра – ти не виконав, що обіцяв!

Виконання у дію приведені вчора,
Але цього замало – ще й душу давай!
Виїсти мало, забрати не дали!!!
Серце в тарілочці їм подавай.

Натомість, щоб дати, нема про те мови!
Збагнути «чому?» – далекий то світ.
А відкрити образ негнучкі парасолі,
Це ми вміємо! Намертво гасне софіт.

Я нікому давно вже нічого не винна…
Борг заплачено, хай йому грець!!!
Посміхаюся світові, щиро й причинно,
Знов починається новий кінець!

1

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Lesja Syubak

6

"Не кожен може бути світлом для світла... Не кожному до снаги змінювати світ... Але бути Людиною - кожному личить...(Леся Зюбак)

Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 13-08-2020