До сповiдi. Куди iще iти?
Коли недосконалiсть кличе тугу,
I дихання нема через напругу
Вiд нападiв їдкої самоти.
Там словом розчахне застiйний жаль,
На сльози оберне душi гiркоти,
Не будуть сердце з розумом боротись,
З iх миром розпочнеться вертикаль.
Гармонiя – то таїнство святе,
Коли одним-единим словом “каюсь”
До себе i до Бога повертаюсь,
I бачу свiт, яким вiн є, i те,
Якою є задумана людина,
Як цiлiснiсть безгрiшна, а провина –
Безцiнний досвiд – прощення несе…
До сповіді
