Коли ти навчилась без мами робити чимало кроків,
коли ти й сама стала світом для діток (і раз, і двічі),
а в паспорті тому — страшне, як багато записано років,
ти дивишся зранку в люстерко, а з нього матуся кличе.
.
І крутишся як вужиха: робота, прання, прибирання,
борщі, сорочки, уроки, аж ввечері падаєш з ніг.
Та в тиші міській, опівнічній твій сон розтривожить зітхання —
там вікна чекають і песик, там мамин не спить поріг.
.
Це ніжне “Ало?” від мами — незмінне, хай навіть пОночі.
В нім сто відсотків поради, відради і простоти.
А як твоє ім’я промовить — то щиро любов’ю наповниться.
І дім від утіхи здригнеться, недоспаний і святий.
.
І хай тобі “вгатить” хоч сорок, та завжди про щось питаєшся —
рецепти вареня чи хліба, чи тих (“Як у вас!”) огірків.
А ці пиріжки, мов хмаринки! …Почує — і усміхається.
Які ж ми вже всі дорослі! Та… тільки не для батьків!
.
Ця кухня всотала запах твого найпершого борщику.
А цей чорний слід на прасці (фіранки… ой, не питай)!
Там щастя посеред квітів дрімає в мальованім горщику,
а прийдеш сюди на гостину, поллється у дім через край.
.
Як сонечка, щиро й відверто, тут очі онуків світяться,
і котик (ще той халамидник) прилестився біля ніг.
Тут досі твоє дитинство. Воно тут повік не закінчиться,
хоч осінь вже гладить волосся, фарбуючи в білий сніг.
.
Ми завжди тут будем бажані і завжди тут будем маленькими,
тут спокій у кожному слові і мудрість у кожному дні.
Круг столу, немов Мадонна, внучат розсадила ненька.
…А що ж там твої проблеми? Та бліднуть десь там… вдалині…
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
2 коментарі “Моїй мамі”
А ці пиріжки, мов хмаринки! …Почує — і посміхається.
Тут більше підходить “усміхається”:-)
Дякую, пані Miafina, так дійсно “м’якше”, плавніше виходить рядок.