Найбільші каструлі — отут, на столі.
Вода навперейми крізь прорваний кран.
Скупалися квіти в віконнім шатрі,
намокли шпалери, планшету екран,
і вітер, що рветься крізь шпарки, намок.
Знесилений гнів вже чоло похилив…
Корівки на чашках — веселий рядок.
А зверху — сусід, що півсвіту залив.
Дзвінки і погрози. Невбрана сім`я
пірнула в реальність із заспаних мрій.
Притишено в слухавку плюну ім`я:
“Про що ти там думаєш? Кран перекрий!”
