А я не для неї писав.
Писав я для себе. І крапка.
І точно для себе кохав,
Це серця мого є загадка.
А я не для неї простивсь,
Свою душу рвавсь рятувати.
А я не за неї моливсь,
Тоді й не хотів її знати.
А я не для неї мовчав.
Я просто не мав, що сказати.
І вихід тоді не шукав,
Бо дійсно не знав де шукати.
Пробачив усе для себе,
Стомився душею страждати.
Я дійсно! Я дійсно любив,
Й цього я не прагну ховати.