Закінчився день засніжений,
подушки мурчать котами.
Дівчатко з долоньками ніжними
малює “стрілочки” мамі.
Гуде надвечір’я в комині,
на ганок прибився вітер…
Солом’яний вечір цей в спомині
нестиме дитя по світу:
і котика очі примружені,
й гладких пиріжків рядочок,
карасики, братом навуджені,
за образом зілля віночок,
цибульку на вікнах. Калачики.
Цю тюль, помаранчеві штори.
Клубків кольорові м’ячики
і сміх мишенят з комори.
Борщу посміхнулась тарілочка,
тепло розтікається з печі.
А доня малює “стрілочки”…
Такий-от затишний вечір!

Думок на тему ““Стрілочки””
класний вірш, певна сімейна ідилія