Вони вмруть не забутими —
оті діти під Крутами.
Пішли в бій невблаганними —
сіра сіль попід ранами.
В чорнім попелі — білі рученьки,
не стерпіть було тої мученьки!
Покалічені та й сплюндровані,
бо побивані — замордовані.
Їх знайшли — невпізнанними,
у крові — бездиханними.
Пошматовані дітоньки —
Україноньки квітоньки.
2 коментарі “ПІД КРУТАМИ”
Дуже красиво написано. Відчувається біль і сум. 👏👏👏
Поезія вразила надзвичайною глибиною філософських роздумів про цю відому і трагічну подію в історії України.