Для голосування необхідно авторизуватись

Апокриф колючого лісовика

                                        «Може хоч борсук

                                          У мої двері постукає. Разом

                                          Щодо осені посумуємо…»

                                                                        (Йоса Бусон)

Кожна осінь – це просто пожежа:

Палають ліси і парки

Багряним і жовтим вогнем.

Поети-єретики горять на цих вогнищах,

Які розпалює Торквемада жовтень.

Падолист-єзуїт ставить крапку

У цьому вироку сезону інквізитора.

І тільки їжаки – старі конкістадори

Вирушають на реконкісту

Раю зими, де спати будуть

Сном безпробудним

До часів весни ренесансу

Чи то до квітня бароко.

Я перед цим автодафе

Одягну черевики Ван Гога.

Але краще б я костур повісив

У південних горах,

Одягнув би рясу слів

Старого Сенеки,

І під парасолькою Стої

Мислив би про вогонь

Чи то сонця чи то Галактики

Чорний як оповідки Сфіфта…

1

Автор публікації

Офлайн 22 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій