Для голосування необхідно авторизуватись

Блукаючи над морем

                                «Omnia flumina fluctus maris, sed maris illius non impletur…»

                                                                                              (Liber Ecclesiastes. VII)*

Такий чудовий синій оксамит,

Такий прозорий над водою плач –

Як аргонавтів призабутий міт.

Читаю Данте. Ти мені пробач.

Не докоряй. Минуле – це міраж

Чи то абсурд. Моя fata morgana.

Який чудовий на планеті екіпаж!

Та все проходить… І відкрита рана

Суворих хронік Кромвеля болить

Твоїх повстань задушена надія –

Моя Ірландія… Я снив тобою мить –

Лише століття… Ностальгія

Чи то за вічністю чи то за літом,

На березі збираю камінці,

І небо хворе називаю оксамитом.

Розмову тиху заведу на манівці

Тебе немає – ти лише уява.

Мій спогад дивний, марення легке

Шляхів шукати нині – марна справа

Усе отруєно, усе кругом чуже.

І тільки призабутий переспів

Легенди дивної розкопаних могил

З скарбнички призабутих мертвих слів,

Друїдів істин та камінних брил…

Примітки:

* – «Всі потоки до моря пливуть, але не переповнюється воно…» (Книга Проповідника. 7.) (лат.)

1

Автор публікації

Офлайн 9 години

bratlibo

1 134
Коментарі: 46Публікації: 834Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій