Для голосування необхідно авторизуватись

Десь

                           «… Це десь –

                                Чи в старому північному серці? –

                                В моєму!»

                                                                     (Еміль Верхарн)

Ми ловили носату рибу

В морі солоному наче сльози,

А зловили вчорашнє сонце –

Червоне як лісова ягода –

Суниця галявин смарагдових.

Зловилось у наші сіті

І тріпотіло як серце селянки,

Що сіяла зерна ячменю

На поле північного вітру –

Холодного, наче срібний дзвін.

Вчорашнє сонце

Видиралося з наших пут,

Рвалось в прозорі хвилі,

Певно хотіло втопитись,

Захлинутись пітьмою глибин,

А ми його кинули в небо –

Бо небо – це теж море,

Тільки запашне і солодке,

А потім дістали ножі –

Не свячені, а просто рибальські,

Грубі як слово воїна,

І різали ними тенета –

Ми не хотіли більше

Ловити таку здобич,

Яка тріпоче в небі

І пливе отуди за обрій,

Де живуть біло-сірі птахи,

В які вселяються душі

Рибалок.

1

Автор публікації

Офлайн 7 години

bratlibo

975
Коментарі: 46Публікації: 677Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій