Для голосування необхідно авторизуватись

Діти Дубліна. Гра.

                             «Я дивився в ту далину,

                              Де ховався ірландський

                              Нудний берег…»

                                                             (Шеймас Гіні)

В дитинстві ми бавились в хованки.

Ми – діти старого Дубліна.

Ми ховались від самих себе

У закоулках минулого

Потім виросли і ховали Дублін

У закутках свого химерного Я.

Ми бавились у буття –

Не знаючи, що воно насправді.

Ми думали, що гра це гра –

А воно насправді. Підросли і виявили:

Життя – це лише пуста гра.

А тоді ж – у дні радісні

Гра була змістовною.

Бо сповнена безпосередністю.

Нині ж ховатись нікуди –

Бо ми на острові:

Хіба сховаємось разом з ним –

Від очей заздрісних.

Але ж той бородатий –

Не Бернард Шоу, ні –

Отой, старіший, серйозніший

(Хоча він теж жартівник,

А може він теж ірландець?

Бо хто ж такий світ придумати

Пришелепкуватий та безглуздий

Міг ще?)

А поки що ми – діти:

Бавимось собі і не здогадуємось,

Що життя сумне то насправді

І забагато в ньому сірості…

1

Автор публікації

Офлайн 16 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій