Зваблива осінь з голими плечима
Серпи збирає , скінчені жнива,
Лани широкі обвела очима
І посміхнувшись по стерні пішла.
За кроком крок ступаючи не спішно,
Затамувавши подих лиш на мить,
Була в своїй красі так дивовижна,
І досі сміх над річкою бринить.
Грайливо вітер розплітав їй коси,
І сипав місяць зіроньки до ніг,
Їй слугували ліжечком покоси,
Пройти обабіч навіть дощ не зміг.
Збирав в долоньки росяні краплини,
Зрання туманом ніжно огортав,
Не залишав її не на хвилину,
Мов навіжений зустрічі чекав.
Пішла під ранок, крадучись степами,
Гроза гриміла, ливень не вщухав.
Гайнула осінь в небо з журавлями,
Лиш вітер в полі слід її шукав.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 28Реєстрація: 26-11-2021
Достижение получено 27.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
