Для голосування необхідно авторизуватись

Довершено: Місто Смутку

                    «Он вони, мовби з пам’яті нашої вилупились,

                      Мов невпокійні засновники знову краєм пішли:

                      …………………………………………………….

                      Кому яке діло до нашого болю?»

                                                                             (Шеймас Гіні)

Подорожуючи графствами Тірон (насправді Тір Еогайн) та Фермана (взагалі-то, Фер Манах, навіть ще правильніше Фер Маг Енах), я випадково потрапив у Місто Смутку. Раніше я думав, що таке місто існує тільки в потойбічному світі – в Сіді. Або в царстві Морфея, або в ментальному світі, чи в світі метафор, чи в давньокитайському царстві Я (ах, ця епоха Чжоу, яка вона була сентиментальна!). Виявилось, що таке місто існує в реальному світі і таки на нашій землі ірландській, хоч і по той бік кордону Республіки. Блукаючи вулицями цього міста, слухаючи як мої черевики лунко стукають бруківкою, я написав таке:

Сонце однооким кульгавим апостолом

Ховається за дахи пам’яті – такої ж іржавої,

Як мечі воїнів Конхобара – бородатого короля Уладу,

Що так довго лежали у торф’яному болоті

Забутих снів їжакових й оленячих.

У цьому місті всі двірники бородаті,

А всі жінки у картатих хустках

І таких же спідницях в клітинку,

Що волочаться по землі тартановій, твідовій,

Що колись якомусь гоноровому вождю належала,

Який нині десь під землею глибоко

Коло дольмену – такого ж важкого,

Як моє серце прочанина (чутки, шепіт, цитати з газет):

Тойших – чи хтось пам’ятає…

Ці жінки пригадують як воно – посміхатись,

А діти бавляться з дерев’яними крісами

І малюють на стінах шамрок.

У цьому місті журба замість фіранок

На кожному вікні більмами,

На кожному дому мурованому

З каменів, як і ми неотесаних.

Для тої журби човен легкий

Майструю собі, витесую – вишкрябую

З дуба кельтського мертвого

(І де ж ті жолуді… І де свині ті,

Що так ласувати ними жадали…)

А в місті тому постріли

Лунають у кожних спогадах,

У кожній голові сивій

У кожній луні минулого…

Місто, зіткане з суму сірого,

З журби одвічної.

Ховаюсь за твоїми мурами

Перед дорогою нескінченною…

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій