«Зростаєш, як усі кого забуто…»

                                                                   (Пауль Целан)

Ми проростаємо

З чорної землі забуття:

Зерна кинув недбало

Босоногий орач

Чужого села,

Яке називають Небо.

Полічив яблука:

А вони падають.

Полічив ягоди:

А вони гірікі –

Набило оскомину,

А виявилось,

Що то ягоди Істини.

Долучіть мене до цього саду.

Хоча б голкою терену –

В скроню,

Дозвольте дивитись на хмари

Крізь листя аґрусу.

Тільки тінь на воді:

Ми випили вино ночі,

Гірке віскі Плеяд,

А вже ранок.

Ми забули як цвітуть стокротки,

А вже падолист

Пікардії небачених мрій,

А вже снігопад

Холодних як небуття

Крижаних візерунків:

Дикий зимовий сад.

Вже.

Автор публікації

Офлайн 5 днів

bratlibo

1 390

Коментарі: 54Публікації: 1064Реєстрація: 11-04-2020

Яскравий коментатор

Достижение получено 02.01.2024

Титул: Яскравий коментатор

Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій