Для голосування необхідно авторизуватись

Гість одкровення

                              «Відкрийте, люди, я вітер, вітер

                                Одягнений в плаття з листочків сухих…»

                                                                           (Еміль Верхарн)

Хочеться взути теплі й важкі

Черевики безбатченка Сонця –

Такі собі світлоступи та теплокроки,

Коли чисто ірландська мокрінь

Вдирається в душу злодієм:

Так, наче граф кирпатий Стронбоу

Знову шматує пагорби Ерінн,

Як шматують кавалки торфу,

Перш ніж кинути їх на поталу

Вогню-оранжисту. Добре що вітер –

Цей жорстокий зайда країн опівнічних,

Цей філософ зажури, цей гностик

Цей злий казкар, провісник недобрих легенд

Заходить гостем у мою кам’яну хату –

Хату, де ніхто не живе. Ніхто,

Окрім бородатого привида –

Сивого, наче той лунь – місячний пугач боліт.

Добре, хоч отакого гостя-нездару

Маю щоднини, маю щоночі,

Маю щовечора, маю щоранку:

Гостя, вбраного в листя сухе і жовте,

Так, начебто, ми не на Острові

Смарагдових Схилів (вниз, тільки вниз,

У Небуття, в Сід невблаганний),

А серед жовтих сторінок книг,

Які написали дерева і кинули в порожнечу

Холоду.

1

Автор публікації

Офлайн 14 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій