Для голосування необхідно авторизуватись

Хтось у сірому

                              «Пшениця – юнакам,

                                А вино благоуханне – дівам;

                                Жніть, друзі мої, жніть!»

                                                           (Григорій Сковорода)

Блукаючи мокрими вулицями осіннього Дубліна, зачіпаючи своїм костуром старого відлюдника мокру бруківку дороги вікінгів, я подумав, що вітер – це хтось у сірому. Так мені здалося…

Я теж осінній пес Кулана,*

Я теж, як листя

Спадаю у безодню Ніщо.

Хтось у сірому

Сказав, що Ніщо воно,

Як осіння сирість,

Як мокрий дощ дня

Десятого жовтня.

Сонце моєї осені,

Як Місяць вашої весни:

У шматку твердого сиру

Ті самі кратери,

Як і на шкірі сліпого пастиря –

Пастуха зірок міста.

У кожного свої Ніщо,

Як монетки.

Киньте їх дзвінкою лептою

У капелюх клена-безхатька:**

Він загубив свої золоті асигнації.

Залатайте мені дах хмари –

Нехай моя тінь сховається

У хату тужливої осені.

Келих неба наповнений

Гірким віскі.

Ковтайте його!

Ковтайте!

Примітки:

* – всі ми на нашому сумному острові є псами Кулана. Всі йдемо на офіру чи то нам мріям чи то героями колісниць сонця…

** – можна кинути їх у капелюх ясена-жебрака. Це не принципово.

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій