«Земля і Небо ставляться до людей як до собак.»
(Лао Цзи)
Хто відшукає
Старий колодязь,
Кине у нього
Діряве відро,
Щоб спіймати відображення
Хворого місяця
Цього старого меланхоліка
Блідого онука Космосу.
І буде слухати
Як скрипить дерев’яний журавель
Який пив щоночі росу,
І беріг чорну воду
З глибин землі,
Щоб втруїти нею
Вогненного вершника,
Що скаче на сліпому коні
По землі, що не бачила
Нічого крім пожеж та моровиць
І чобіт покидьків.
Хто відкопає
Іржаву шаблюку
Зариту старим отаманом
Під розтрісканим дубом
З якого стирчать ікла
Сивого вепра,
Якому блискавки подарували вічність.
(Світлина автора віршів)

Думок на тему “Ключ від згорілої хати”
Там з пунктуацією не все гаразд і є невластива українській мові конструкція. Треба так: шаблюку,
Яку зарив старий отаман
Під розтрісканим дубом,
З якого стирчать ікла