Для голосування необхідно авторизуватись

Коли сонячно

            «Людина створена не для того, щоб отримувати поразки.

              Людину можна знищити, але перемогти її неможливо.»

                                                                              (Ернест Гемінгвей)

Колись в молодості – ще у студентські роки я відвідував спіритуалістичний клуб «Зелена лампа» в Дубліні. Там збиралась молодь, що захоплювалась містикою, що була популярна в певних колах молоді в ті роки. У клубі було кілька груп – кожна зі своїми уявлення про потойбічний світ і зі своїми фантазіями. У нашому вузькому колі було прийнято викликати духи великих художників (бо ми чомусь вважали, що тільки їм дано блукати безтілесно у Всесвіті і спілкуватися з досі тілесно втіленими) і розмовляти з ними про їх картини. Згадавши раптом ті роки і себе в ті роки я написав таке:

Попрошу Вінсента ван Гога

Насмалювати мені знову

«Соняшники» –

Помріяти хочу

У світі вічного світла,

Де крім радості

Душа сповнена

Сонцем одвічним.

Попрошу Дмеймса МакНейла Віслера

Зобразити мені кольорами загадку,

Дивну таємницю буття

В ноктюрнах блакиті і срібла,

Сірості й золота.

Попрошу Клода Моне

Зобразити мені ще раз копиці –

Життя нашого невловимі миттєвості.

Чи може попрошу Тулуз-Лотрека

Завести мене знову у свій світ химерний

Світу людських сутінок…

Але ні!

Я попрошу Ежена Делакруа

Намалювати мені ще раз –

Тільки не на полотні

А в повітрі мого міста

Картину шаленого пориву –

«Свободу на барикадах»!

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій