Для голосування необхідно авторизуватись

Мох: кроків не чути

                                        «Я став очеретом, який топчуть коні…»

                                                                                    (Вільям Батлер Єйтс)

Коли я в останнє відвідував Ольстер, мене віз через кордон з Ірландською республікою водій в якого бракувало трьох пальців на лівій руці, і був шрам через все обличчя. Ми не розмовляли цілу дорогу, бо розуміли один одного без слів. Тільки при перетині кордону він сказав мені: «Ми – ірландці… Наша Батьківщина як крижина, що тане під нашими ногами…» І тоді я записав у свій нотатник таке:

Наш зелений острів –

Це айсберг вкритий мохом,

Який застряг на мілині

Океану часу.

Отак ми і плаваємо

У нашому «тимчасово»,

Думаючи про вічність

Між старими дольменами,

Співаючи свої сумні пісні

Про терпку потойбічність.

Крига нашого айсберга

Не тане – бо споконвіку гаряча

Як чай у заварнику

Дивака О’Генрі.

П’ємо його ковтками

Навіть не думаючи,

Печемо свої ірландські пудінґи

З хвилин та помилок,

З безглуздя нашої історії,

З недоречних жартів

Та порожнечі несказаних слів.

Смакує. Особливо з віскі.

Танцюймо свою джигу!

Танцюймо….

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 140
Коментарі: 46Публікації: 840Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій