Для голосування необхідно авторизуватись

Наповнення

                                         «Речі, наче віолончелі,

                                           Заповнені дзвінкою тьмою…»

                                                                                (Райнер М. Рільке)

Бавлюсь з темнотою старих речей

Які ховаються по закутках кам’яного дому.

Дому, що розмовляє тихими ночами зими

З тінню господаря, що танцює на холодній підлозі

Бавлячись з вогнем кахляного п’єца,

Що кидає відсвіти – марно намагаючись

Прогнати з закутків буття тьму – бо не час.

А скрипка проситься до рук у запитує:

«Ти святий Бартелемей чи його ніч?»

Але що розуміє скрипка? Вона лише інструмент,

Вона буде грати будь-яку мелодію,

Вона нічого не вирішує, в її утробі теж тьма,

Вона буде видавати дику какофонію замість музики,

Якщо потрапить до волохатих рук

Старого бандита замість віртуоза-музИки

З тонкою душею, що колись був її господарем,

А тепер сховав свої атоми в глибинах землі,

А свою душу у світі, який годі шукати…

Я наповнюю звуки змістом, я запалюю свічку

І ставлю її на вікно історії. Але за вікном сліпці –

Їм байдуже день це чи ніч.

Вони не повірять в існування свічки,

Вони не повірять в існування кольорів

(Не тільки ультрамаринових),

У них замість душі дірява газета,

Колись вони навчились повторювати слова

Не розуміючи їх змісту.

А нині стали важкими краплями

Густої рідини темноти…

Лишається вірити. Лишається тільки вірити,

Що там – за океаном тьми

На острівцях старих кам’яних будинків

Теж дивляться на вогонь люди

З сумними очима старого музИки…

1

Автор публікації

Офлайн 22 години

bratlibo

980
Коментарі: 46Публікації: 682Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій