Для голосування необхідно авторизуватись

Дорогами прочан

                                «Хай веде мене хтось,

                                  Тільки не вітер, ні…»

                                                     (Райнер М. Рільке)

Водив мене вітер

Дорогами Островів Відчаю,*

Водив мене вітер

Пустищами забутих слів.**

Співав мені вітер

Про стежки Трістана-мисливця,

Про світи дивака Свіфта.***

Гнав мене вітер

Від стійбища патлатих пастухів думок

До табору волоцюг пісень

Мертвого народу ясена

(А він теж мав своїх шаманів).

Пророчив мені вітер –

Той самий холодний і злий –

Про часи одкровення,****

Про добу великого Ні,

Про епоху мовчазних прочан

У землю заборонених істин

(А я їх стежками…).

Був мені вітер

Єдиним супутником

На дорогах гори Одкровення.

Нині цей вітер

Торкається облич сумних жінок

Змарнілих дочасно,

Зів’ялих, як зламана гілка*****

Століття-жебрака.

Шукайте собі провідника невагомого

Чи то поводиря босого.

А я так – з костуром

Дорогами місячного сяйва…

Примітки:

* – це я зовсім не про острови Кергелен, ні. Навіть не про острови Трістан-да-Кунья…

** – у нас в Ірландії багато пустищ. І вересових, і забутих слів теж.

*** – він теж був Джонатаном – як та чайка…

**** – а вони знову настануть – навіть і не сумнівайтеся…

***** – та, що тичеться в простір.

1

Автор публікації

Офлайн 39 хв.

bratlibo

980
Коментарі: 46Публікації: 687Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій