Для голосування необхідно авторизуватись

Останнє яблуко

                                  «А ти сам – останнє яблуко на дереві,

                                    чекаєш, поки вітер поволі розхитає тебе…»

                                                                                       (Рей Бредбері)

Я останнє яблуко

На дереві пізнання добра і зла.

Висну червоним сонцем

Над зеленим моріжком невідання,

Марно чіпляючись

До зламаної гілки істини.

Отак і висну між синім небом віршів

І м’якою землею кудлатих зайців,

І знаю, що падати

(Не те саме, що літати)

Мій обов’язок прочанина повітра

(Бо повітря це теж храм).

Було колись бажання літати

Між зеленого листя оновлення

У крислатій кроні пізнання,

Тікаючи від важких рук

Неандертальця Адама

І твердих дзьобів пташок навіювання,

А зараз тільки очікування:

Холодного вітру книг.

Наразі тільки метелики й бджоли

Дивляться у синяву Неба просвітлення

І думають, що то не яблуко, а зірка

Чи то палаючий астероїд,

І чекають мого падіння,

Як появи нового пророка

Чи то нетлінної істини

(Бодай шматочка),

І думають, що вони не бджоли,

Не лускокрилі квітокрили,

І не літуни крилотихі,

І не дзижали волохатопилкові,

А шестиногі Ньютони

Чи то вусоворушильні Кальвіни.

Не сприймайте мене як знак –

Я просто останнє яблуко:

Самодостатнє, як крапка

У книзі буття людства.

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій