Для голосування необхідно авторизуватись

Озера Лох н-Ехах

                                    «…Коли сидів він над водою

                                         колодязя Сканавін…»

                                                               (Вільям Батлер Єйтс)

Туат затятого конебога Еохайда

Тут збудував місто мрій та легенд:

Плем’я людей рудочупринних та гордих,

Що пасло комоней на траво волохатій рівнині

(Не тої, що Бреґа, і навіть не сумної Маґ Рах),

Тут воно володіло каміннями –

Священними важкими каменями Долі.

Тут вони легко жили й дзвінко тесали

З брил шорстких олтарі сонячні

Для охряної треби ножа блискучого

Своєму прабатьку й патріарху-богу –

Богу білих коней Еохайду.

Тут на цій зеленій землі,

Що стала дном темного озера

Кохання бог Енгус (заквітчаний)

Дарував зшаленілим втікачам-коханцям

Коня коней подібного вітру.

Тільки джерело забули закрити,

Коли набрали з нього води прозорої,

Що так з-під землі нестримно вдарило,

І місто каменів, і ціле окрилене плем’я

Гордого клану н-Ехах

Поглинули хвилі озера.

І з того часу ми чуємо

Голоси з глибин таємних

(І двонів, і людей, і собак) –

Вони досі живуть там:

У потойбічних глибинах

Горді сини Еохайда –

Гонорове плем’я н-Ехах,

Незламний туат конебога.

І тільки Лі Бан – русалка,

Хвостата й струнка жінкориба

Співає іноді в хвилях

Таємну пісню минувшини

Віщуючи нам бурю…

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій