Для голосування необхідно авторизуватись

Торбика снів

                               «Що ж, коли так, візьму торбинку снів,

                                 Послаб вузли і насолоду відчуй у мріях.»

                                                                        (Вільям Батлер Єйтс)

Я свою торбу снів

(латану-перелатану)

Несу за спиною старечою,

Блукаючи дорогами Ірландії,

Які так сплетені-переплетені,

А ведуть все одно нікуди –

Точніше в Ніщо

Кожна

(А ми думали до Тари!)

Але блукаючи

Вже сто років оцими

Кам’яними дорогами

(Прямуючи зовсім не в Дублін*,

І навіть не в Балє Ахе Клях**)

На кожному перехресті дарую

Сон зі своєї торбини латаної

Дітлахам з очима синіми

(Наче небо над озером Лох н-Ехах)

З чупринами рудими

(Наче світанок над торфовищем)

Дивіться мої сни кольорові,

Мрійте як я колись

Про квіти і вітрильники,

Пло млини і водоспади,

Про королів благородних

І сиву минувшину,

Про дерево одкровень –

Ясен на горі Уснех,

Про пісню, яку співає дощ

Старому жебраку-волоцюзі…

Примітки:

* – насправді всі кам’янисті дороги ведуть в Дублін (мало не сказав «до Дубліна» – це було б смішно…)

** – скажу вам по секрету: я по оцій кам’янистій дорозі (яку проклали зовсім не каменярі і навіть не масони) все життя йду з Дубліна до Балє Ахе Клях. Але так і не дійшов…

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій