Для голосування необхідно авторизуватись

Пагорб тихого вітру

                            «Дивися: дорогам немає кінця, немає душі притулку…»

                                                                                            (Вільям Батлер Єйтс)

У лісі в який ніхто не ходить*

(Навіть їжаки оминають його)

Знайшов кущ дикого аґрусу

З терпкими ягодами п’амяті.

Терпкими, як пісні поета,

Що співав на тризні

Крімптана МакФідаха**.

У цьому лісі луна

Марно чекає

На подорожнього

Тільки мені – самітнику

Криком грифа пророчить

Густе вино забуття

У чашу тесану з каменю.

Граю самотньо

На скрипці ірландського літа

Чорному круку Коннахта

Веселу мелодію про смерть.

У моїй сопілці – “вітри гір”

Чи то зелених пагорбів,

У моєї скрипки

Давно обірвані струни.

Я самотній музИка.

Неприкаянний

Як крислатий капелюх шАнахі.***

Грав би вухастим зайчикам

(Що стибають в історію

Куцохвостими повстанцями)

Якби вони в ліс вічного смутку

Прийшли…

Примітки:

* – такий ліс справді є. Я не вигадаю. Але не ходіть туди.

** – це був король. Справжній король…

*** – у шанахі кожна річ самотня. І капелюх теж. Чому майже всі шанахі носять кристаті капелюхи – не знаю. Один шанахі – носив картуза. Але він помер. Не картуз, звісно, скрипаль…

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

bratlibo

1 154
Коментарі: 46Публікації: 854Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій