На вулиці легенький морозець,
Весняний день блукає десь далеко,
Сніжок дрібний – колише вітерець,
Весна мов затаїлась, – спить тихенько.
Душа за сонцем сумувати стала,
Мене зігріє теплий чай в руках…
А погляд у вікно – сніжинки проводжала,
Вони кружляли вальсом у садах.
Але так хочеться, щоб разом із весною,
Із теплотою, свіжістю весняних днів.
Прийшли до нас безповоротні зміни,
Ожило все!!!
Мов квіти після зимніх снів!!!
2 коментарі “* * *”
Поетично, щиро, барвисто. Майстерна поетична форма. В кращих традиціях класичної поезії романтичнного реалізму. Прекрасна пейзажна лірика. Мене вразив також простір Людської Душі, яка також чекає Весну як оновлення Всесвіту.
Читаю у літній спекотний день і це звучить так по-особливому приємно – яскраві зимові картини на перетені весняного пробудження. Дуже мальовничі описи.