Для голосування необхідно авторизуватись

Підійти до вікна

                                 «Коли приходить безмовна

                                   Й стинає бутони тюльпанів…»

                                                                   (Пауль Целан)

Місто-квітник

Плекає старий садівник

Сивобородий з сумними очима:

Синіми, наче шмати неба*,

У білих шатах,

Що не брудняться землею чорною**.

На цій круглій клумбі,

Що оточена мурами***

Цвітуть тільки сірі троянди

Камінні.

І люди-тюльпани:

Ніжні й тендітні,

Наче вусики білих тарганів,

Нагадують птахам-рокам

Бруньки та пуп’янки

Життя-плісняви.

Квіти стинає Безмовна

Незримими ножицями

Жозефа доктора****,

Парадигмою вічності.

Кому подарує

Оці букети-прогалини,

Пісні жовтої глини?

Навіщо ця жінка мовчання

Блискучими лезами ранку,

Чорними бритвами ночі,

Іржавим ножем вечора,

Мідним серпом дня

Стинає, стинає, стинає

Квіти

Камінні й живі.

Стинає,

Обертає квітник в пустку.

Примітка:

* – про те що в нього очі синього кольору писав один ірландський книжник і містик XIV століття – Кервол О’Фаррелл, що був монахом і жив в абатстві Маністір Мор (ірл. – An Mhainistir Mhór).

** – не знаю чому. Кажуть, що такі білі шати бувають. Білі шати дуже пасують до його сивої бороди і синіх очей.

*** – не всі подібні квітники оточені мурами, деякі водою, як в країні телят…

**** – доктор Жозеф прославився як великий гуманіст в Галії – країні хвостатих птахів.

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій