Для голосування необхідно авторизуватись

Слід лилика

                               «…Слід лилика

                                   У порцеляні вечора лишає порожнечу…»

                                                                        (Райнер М. Рільке)

Лишаємо слід

На килимі жовтого листя

Ми – лилики тьми:

Нескінченно темного Всесвіту:

Слід порожнечі

На візерунках осені:

Там пройшли ми –

Кажани –

Діти блідого Місяця:

Жовтуватого, наче сама Осінь:

Пані з оксамитовим одягом

(Роздягнись, Осене!)

Нам літати

У часи густих сутінок

Нам розгортати

Шкірясті крила-вітрила,

Нам, дітям пітьми – лиликам –

Побратимам Сіріуса –

Синьої зірки минулого,

Живим вітрильникам ріки Ерідан

У сутінках знання потаємного

На межі між «сьогодні» і «завтра»,

В годину старого ліхтарника,

Що запалював світильники ночі

І забув, наразі, згасити:

Лишаємо слід порожнечі

Ми – лилики –

Шкірясті

лицарі

Темних Віків.

Примітки:

А в нас в Ірландії лилики не відлітають у теплі краї і не сплять в часи зими – у нас в Ірландії зими дощаві і теплі, а лиликам на то байдуже…

Вони справді мають шкірясті крила, які нагадують мені то вітрила – темні вітрила ірландських шхун, то сторінки книг – шкіряні сторінки ірландських книг-пергаментів…

2

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій