Для голосування необхідно авторизуватись

Плащ пошитий з дощу

                                      «Розпростер своє небо,

                                        Що відривається

                                        Від останньої

                                        Нитки дощу…»

                                                              (Пауль Целан)

Краще пошити собі прозорий плащ

З ниток осіннього дощу холодного,

Аніж майструвати для себе плаху

З дерева крислатого пізнання добра і зла.

Краще бути схимником і мовчальником

Сумного вчителя Падолиста –

Монаха ґотичного кляштору осені.

З ниток дощу плете мені сумна пора одяг,

Бо я подарував свій светр солом’яний

Мавпі білій з сумними очима –

Німому свідку снігу лапатого.

А потім я вдягну дерев’яну сорочку –

Коли осінь стане нестерпною,

Коли дерева прийдуть гостями здивованими

У мою хижку кам’яну і холодну,

Коли розкажуть мені про марне чекання

Пори сонячної анемон білих,

Коли Бог зажурений мені подарує

Свої сині повітряні капці і нагадає про дощ –

Такий же шовковий, як дорога у степи загірні.

Краще я піду в темряву тиху і темно-синю,

Ані ж буду слухати марні крики чапель –

Сірих птахів чекання.

Зазираю у воду прозору –

Воду передчуття зими:

Виглядаю там одкровення

Того – незнаного і небаченого…

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій