Для голосування необхідно авторизуватись

Подерта свита світу

                               «Аж доки світ, мов лахмани подерті,

                                 Не зноситься на спинах поколінь…»

                                                                          (Вільям Шекспір)

Філософи-жебраки епохи зневіри

Одягають подерте на шмаття Небо

На свої втомлені плечі-рамена

(Наче збираються вони не мислити,

А тягнути плуга залізного

На полі неозорому ковиловому).

Замість черевиків взувають вулиці –

Діряві й цвяховані руїнами

Будинків, в яких живуть привиди –

Тіні людей минулого і сучасного:

З пошкрябаними пластинками грамофонів

Замість слів,

З трухлявими цитатами мертвих невігласів

Замість думок.

Вдягають подерту сорочку міста

Люди, що дивлять на зорі

Без рожевих окулярів неправди:

Сорочку зашиту кам’яними нитками ратуш,

Залатану клаптиками сірих газет.

Світ нинішній – старе лахміття вигадок

Хворих на голову апостолів темряви,

Поточений міллю утопій злих.

Коли ж омиє тіла бронзові поколінь нових

Життєдайна злива просвітлення,

Весняний дощ Свободи і Радості?

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій