Під вікнами в кущах шипшини
Ридала тужно пташка рання…
Ми бачим тільки гріх людини,
Але не бачим покаяння!
Недобачаєм оком вбогим,
Нездатні і бодай відчути,
Як грішник плаче перед Богом
І б’є себе скорботно в груди!
Як собі місця не знаходить,
І сліз від Бога не ховає!
Як Дух Святий на нього сходить,
Як Ангел Славою вінчає!