Для голосування необхідно авторизуватись

Сонний пагорб

                           «The honey-pale moon lay low on the sleepy hill,

                             And I fell asleep upon lonely Echtge of streams.

                             No boughs have withered because of the wintry wind…»

                                                                                    (William Butler Yeats)

На сонному пагорбі блідого сновиди –

Камінного ліхтаря чорнокнижників,

Що червоніє раз на століття –

Від передчуття жахливого –

Як провісник,

Серед вересового квіту ранньої осені

Я снив оксамитову казку – медову й бджолину:

Я – лицар королівства забутого,

Королівства сонячного, хоч і холодного,

Лицар меча іржавого та коня білого:

Королівства вітрів і хрестів кам’яних Тір Коналл.

Я снив під музику флейти зробленої з очерету

Музику Тір на н-Ог – країни вічної молодості,

Яку наспівав мені вітер – осінній філософ Неба.

Я снив і вростав думками-коріннями

В рихле торфовище пустища Часу:

Снив темним минулим чи то млистим майбутнім,

Блукаючи між кромлехами та дольменами,

Плутаючи старі пагорби з хвилями:

Сперечаючись з тінями, обпікаючи рот

Словами забутими, іменами терпкими.

Будую кам’яний дім – притулок свій вічний

З холодними стінами відчуженості.

Я мандрую у сні: тільки стукіт копит

Чутний тільки мені – у сні.

Я сплю на Сонному Пагорбі –

На його вершині, під небом чорним,

Під Місяцем таврованим.

Я – нетутешній.

Завжди нетутешній, невчасний.

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій