Останній лист тобі, кохана, пишу
І вже на папері останнє Слово
І воно нагадує межу золоту
У просторі неба навіки голубого…
2
Розчарувань такі зоряні думки
Вже не летять поволі на Землю
І так було у давні і прозорі віки,
Коли люди втрачали живу мрію…
3
І моє сиве життя продовжує шлях,
Долаючи на світанні Говерли стежини
І я забуваю несподіваний страх –
Втрати навіки коханої людини…
4
І я бачу рожево-блакитні обрії,
Де палає яскраво золота зоря,
І там за обрієм співають солов’ї,
І там затаїлась Доля самотня моя…
***
Київ. Воскресенка. 8-9 листопада 2020 року.
Посвята N.
Автор – Валерій Кучеренко.
ІЛЮСТРАЦІЯ: Панорама з вершини легендарної гори Говерла. Джерело: інтернет.
Думок на тему “Я БАЧУ РОЖЕВО-БЛАКИТНІ ОБРІЇ”
Прекрасна поезія, сповнена світлих надій.