Для голосування необхідно авторизуватись

Слідами Одіссея

                                      «…А поки спав, то ангел смерті вигубив

                                          Овець і пастирів по жалібних вівчарнях…»

                                                                                     (Гійом Аполлінер)

А світанок – це марево острова Ман,*

Тінь зими, що сховалась неквапно

У затінку крихітних слів Ельдорадо.

Мерзнуть навіть абстрактні поняття Декарта.

Ти чому босоногим блукав по ґреготам?

Чому? І для чого цю свиту тартанну,

Тарпанну і геть караванну

На душу вдягнув? А душа…

Розірвана вітром –

Там дірок від куль забагато.

А душа… Невже вони думали, що

Її вбити можливо?

Я майструю весло.

Витесую з дерева ночі.

І як Одіссей

Понесу крізь поля і пустелі.

Може справді якийсь

Сивочолий дивак

Запитає мене про «навіщо».

І отам – я збудую свій храм.

Я – ірландець побачив цю тінь

Тінь засмучену – постать жіночу,

Що блукає вдовою полями імли.

Примітки:

* – Острів Ман – це насправді не остів, а трон Мананнана, що винирнув з глибин. Цікаво – чого б це? Адже трон (переважно) не плаває… Тоне наче якір. Разом з тим, хто хоче на ньому посидіти… Цей острів неправильно наливають Мен, але насправді давні ірландці називали його Мананнан Мак Лір або просто Ман. Можете називати його Еллан Ваннін.

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій