Ні волі, ані сили волі
Не маю я, одна у полі –
Не воїн.
Здається, я і досі в школі,
Вивчаю формули любові,
А нас у класі тільки двоє
Одної крові.
Ти станеш мною, я – тобою.
Якби ж лишитися собою!..
Ти морем станеш, я – рікою.
Ти слово, а я – буква слова.
Ти розв’язок, а я – умова.
Ти тихий сон, я – колискова.
Ти всі знання, я – рідна мова.
Твоя основа,
Хоч не воїн,
Без волі і без сили волі.
Фото автора Mark McCammon з Pexels
4 коментарі “Ні волі, ані сили волі”
Дуже гарно.
сильно, емоційно, пристрасно… хай все так і буде! щастя вам
Поетично, щиро, сповідально про Життя Людської Душі… Є глибина психології, є глибина філософських роздумів. Є заклик одної Душі до іншої Людської Душі віднайти простір ГАРМОНІЇ…Світова поезія вже 2000 років дуже часто звертається до цієї шляхетної теми, розпочинаючи від текстів Біблії. Можна згадати також поезії Пушкіна, Лєрмонтова, Блока, Єсеніна, Тараса Шевчека, Лесі Українки, Антонича… Ви також намагаєтесь дуже талановито, поетично, барвисто доторкнутись серцем до цієї Вічної Теми – Єднання Людських Душ у просторі пошуку Вічної Гармонії
Вразило! Дуже ! Хочеться перечитати знов и знов замислитися. Таке буває нечасто!