Для голосування необхідно авторизуватись

Слухаю дощ

                        «Чуєте: дощ,

                          Де як у гай тільки

                          Через вулиці

                          Веселі зайчики…»

                                            (Майк Йогансен)

Якби хто знав

Як я люблю в суботу

Перетинати вулиці

Оці – з бруківкою,

Коли дощ – піснею,

А я з парасолькою

До землі паралельною

До Космосу перпендикулярною.

Люблю блукати з томиком Евкліда,

Лишивши вдома свого кота Томика

Порожніми вулицями

(Бо дощ і всі сховалися)

Подумки чергову теорему розв’язуючи

(Бо я в Ірландії).*

Парасолька стає барабаном

Чи то литаврами

На яких дощ грає мелодію Всесвіту

(Бо він теж музИка,

Бо тут на острові всі скрипалі,

Навіть домиська і віхоли).

А я такий чорно-білий**

У плащі-сутані з бородою білою

Йду вже століття

З вулиці «сьогодні» на вулицю «завтра»,

А люди помирають і народжуються,

Хворіють і видужують,

Плачуть і сміються,

А за склом вікон жінки,

Що колись були молодими і красивими,

Чоловіки, що колись вміли мріяти,

А я все йду і на це місто

Дивлюся. Навіщо?

Може для того щоб

Сказати людям:

«Вбийте війну у своїй душі!

Просто живіть!»

Примітки:

* – в Ірландії кожне життя людське – теорема. Її треба ще довести…

** – і не тільки зовні. Принаймні тоді.

Авторський переклад з ірландської (гельської).

Ще примітка: ах, люблю я старі пожовклі фотографії ХІХ століття, не тільки дощ…

Белфаст, 1973

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій