«Смак помаранча танцюйте. Різниця
літепла й літа повільно розтане
там, у повітрі Вітчизни! …»
(Райнер М. Рільке)
А в нас в Ірландії
Не ростуть помаранчі
Тільки смак витанцьовуємо
Ногами несамовитими.
Тільки запах – білих квітів картоплі
Танцюємо кожного сірого вечора,
Кожного дня похмурого –
І то джигу – танець повного місяця.
Чи може тобі
Забракне повітря для танцю –
Цього літеплого повітря вітряного,
В якому літають оливні бджоли
(Гудуть біля скронь)
Вітряного нетривкого повітря ірландського,
Серед якого на дорогах-толоках
Смак помаранча танцюють
Сновиди-ірландці: люди землі порізаної,
Розділеної, покраяної, пошматованої,
Наче пудинг ірландський
Печений-перепечений у війнах кланових,
Догмами-забобонами приправлений,
У печі нескінченної ворожнечі спечений.
Танцюймо!
Запах вересу, смак столітнього віскі –
Танцюймо!
Запах горілого торфу, гіркоту світлого елю –
Танцюймо!
Може й бідна наша земля на смаки
Й аромати запаморочливі –
Танцюймо!
Під звуки скрипки-каліки
Кулями подіркованої
Танцюймо!
Автор публікації
