Для голосування необхідно авторизуватись

Танці в етері

                       «Вирушаю туди, звідки лунає голос…»

                                                                   (Такамура Котаро)

Розмови сонцеоких блукальців

Засипано пелюстками вишні:

Каравани літописів відчаю

Човгають епохами людської свідомості

(Місити пісок вічності – тобі – містику):

Кожен рядок про страждання –

Наче писати було більше ні про що:

Літопис дзвінкої радості

Ніхто не напише ніколи:

Нема таких писарів,

Не відшукати такого монаха –

Де там.

Чи то люди не вміють радіти,

Чи то бубон шамана-мисливця

Провіщує тільки зловісне,

Крук вистукує дзьобом години –

Замість дзвону на ратуші

По дереву всохлого ясена. Стук.

Наш дім на семи вітрах –

Ми змайструємо з нього вітрильник

Або солом’яного птаха –

Полетимо.

Туди, звідки ніхто не вертався:

Хтось назвав оцю землю важкою –

Ми легкі, ми з повітря, ми птахи

Ми свавільні. Ми вільні.

Річкою неба лети

Володар цієї хвилини.

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

bratlibo

1 140
Коментарі: 46Публікації: 840Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій