Наче сповідь, моя інквізиція,
І вогонь запалав по венам,
Як чумою, у кращих традиціях,
Свою тишу вкладаю у термін.
Я не та, кого варто боятися,
Сила світла в відьомських чарах,
Стовп із хмизом, дозвольте зізнатися,
Тільки димом розтане у хмарах.
І мій кат знову кине сірник,
Нагостри́ть гільотину і лезо,
Він не знає — в кайданах отих
Вже немає ні тіла, ні серця…
Рівнодення відтятого сну
Заколише в пустельних оазах,
Я не виберу іншу весну,
У пітьмі закодовую фрази.
На повторах моя інквізиція,
Щось в холодній воді тримає,
В привселюдних окремих позиціях
Непокірність собі залишаю…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 15-04-2020
