Крізь хмари щастя променем проб’ється,
Сліпучим світлом в небі розіллється
Душа співає в унісон пташкам,
Так хороше, так любо нам….
Не розірвати рук, не відірвать очей,
І трепет весняних ночей,
Коли не сила попрощатись
І до світанку можна милуватись…
Від щастя защемить у грудях палко,
І дихання збивається весь час
Історія кохання ця про нас,
Над нею вже давно не владний час,
Вона, мов Всесвіт, безкінечна,
І в кожного своя, лірична та сердечна…

3 коментарі “Кохання без строку давності”
Справді, Любов – безкінечна! Навіть коли її вже немає у стосунках, вона може роками жити у серці.! дуже щирий, сповідальний, відвертий вірш!
Катерина, огромное спасибо за теплые комментарии и оценки.)
Прегарна поезія!..