Для голосування необхідно авторизуватись

Вітер у верховітті

«Самотній твоє вітрило
Понесе далеко-далеко.
Наче хмарку легку
Вітер тебе понесе…» 

                                                                                   (Лі Бо) 

Вчитель залишив учнів своїх, 
Вчитель шукав самотності, 
Вчитель сказав учням чекати 
Чи то просвітлення, чи то одкровення 
Тут, в долині ріки Спокою, 
А сам в гори подався 
Вузькою стежкою самітників, 
І там над прірвою, і там – 
Де сосни чіпляються ногами-коренями 
За скелі білі, тверді наче кремінь, 
До вчителя прилетів вітер 
І співав йому пісню Істини 
У верховіттях колючих. 
І вчитель послухавши цю пісню 
Отак тому вітру вторив 
Чи то просто говорив у простір, 
У порожнечу безодні: 
«Рух та круговерть не мають кінця. 
Але хто відчути зможе 
Тонкі зміни Землі та Неба? 
Бо втрачаються речі там – 
Надлишок тут, 
Повнота тут – недолік там. 
Втрата та надлишок, 
Повнота і недолік 
Слідують за життям і за смертю. 
Хто відчути зможе ту мить, 
Коли єднаються поява та зникнення? 
Повітря та сила 
У кожного зростають не одразу, 
Форма у кожного зникає не одразу. 
Не відчуваєш, коли вони дозрівають, 
Коли втрачаються. 
Так з кожним днем 
Від народження до смерті 
Змінюється подоба людини. 
Але мить змін відчути неможливо, 
Розуміють це пізніше. 
Про це мені повідав вітер 
Серед гірських вершин…»
1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

bratlibo

1 154
Коментарі: 46Публікації: 854Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій