Для голосування необхідно авторизуватись

Зелений плащ волоцюги

                      «Шістьох я побачив навпроти опочивальні.

                        Вони мають золоте волосся і зелені плащі,

                        Що скріплені зі споду оливними фібулами.»

                                                            (Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)

Я хотів би сьогодні (дивлячись у синяву)

Або в майбутньому, або в минулому

Покласти до кишені іграшку-сонце

І босими ногами йти легкою ходою

Узбіччям Галактики (де порожньо),

(Де настільки порожньо, що здається,

Що це не простір, а шмат Нірвани,

Що це не я, а бородатий Будда,

Що це не Галактика, а Дерево Бодхі,

На яке повісили зірки-ліхтарики).

Я хотів би вчора (споглядаючи тіні)

(Серед тихої години минувщини)

Погладити кудлатого кота-муркотайла,

Якого чомусь господар назвав Часопростір

(Мур-мур серед мурів – пісня Вічності),

І хвіст який тягнеться в нескінченність,

А ви казали, що Всесвіт – це м’ячик

Яким бавляться діти-монахи

У кляшторі Вічної Невчасності.

Я хотів би завтра (слухаючи годинник)

(коли воно ще не стало «сьогодні»)

Зрозуміти, що вода прозора –

Її так багато у Всесвіті (такому закрученому)

І трохи в моєму горнятку (кава),

Що здається – навіть мені – Неприкаянному:

Все наповнює аромат свіжості

І сама Порожнеча – це флуктуація свіжості

(Сопілка, що грає сама по собі).

А ви думали, що я апостол

Якоїсь дивакуватої віри:

О, як ви помилялися. Як…

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій