Для голосування необхідно авторизуватись

Маріуполь

Лагідне море, пляжі піщані,
Сонце висить на портовому крані,
Вариться сталь, застигає прокат…
Місто – трудяга, а нині – солдат.
Постріли, вибухи, «гради», двохсоті…
Нас занесло на крутім повороті.
Злоба і страх роз’їдають серця,
І краю не видно, не видно кінця!..
Так місто гартується, твердне, мов криця.
Б’ється в руках жовто-синя синиця.
Горло стискається від почуттів,
А може від диму, що з труб прилетів.
Труби ж димлять більш ста років незмінно.
Тут люди живуть і працюють позмінно.
Сильні, суворі, прості трударі,
Звиклі до сталі, а не до землі,
Звиклі іти за начальником в пекло,
Звиклі свого добиватись запекло…
Земля ж під ногами
Квітне скарбами,
Веде крізь віки
До гирла ріки,
До витоків роду,
До предків народу,
До давніх культур, що жили тут зроду
І в спадок залишили силу й свободу,
Щоб ми крізь негоду
В майбутнє ішли.

2

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Bullfinch

2
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 25-03-2020