А Кам`янець нічний мов кава
Міцна з цукринками зірок.
По місту Пані Ніч ласкава
Ледь чутно робить владний крок.
Поснуло все…І вже так звично
У Діда-Смотрича в руці
Спить місто. Шумно й поетично
В «Кружалі» – там не сплять митці.
Вони в цю ніч дарують місту,
Що вже десятий бачить сон,
Пісні і ві̀рші. Урочисто
Співають душі в унісон.
Сни древній Кам`янець гортає,
У нього спокій на душі
І сниться сон, що він читає
Собі присвячені вірші̀.
Вони про все: і про кохання
Й про філософію життя.
Митці розійдуться а зрання
Ніч скине сонне сповиття.
І зрозуміє раптом місто
Згадавши сон чарівний свій,
Що зватись стало урочисто –
Мистецький Острів Кам`яний.
